Лишайся мила. Не плач, кохана,
За твоÑ— доньки Ñ– сина спокÑ–йний сон.
Я вранцÑ–-рано у партизани
ПÑ–ду з боÑ—вкою УНСО!

Я вийшов в мÑ–сто, я встав з окопу,
Спливають кров'ю АбхазÑ–я Ñ– ДнÑ–стер.
А вÑ–д Донбасу до Перекопу -
Два переходи БТР.

Не плач, кохана, вже сурми грають,
Тебе згадаю в застÑ–нку перед кÑ–нцем.
Бо хто воюÑ” — той не вмираÑ”,
ПовÑ–к залишиться бÑ–йцем!

До лÑ–ктя лÑ–коть, встаÑ” пÑ–дмога,
О мила чао, мила чао, мила чао чао чао.
І од порога, Ñ– до порога
Йде наша правда, наш звичай!

В бою загину, не на базарÑ–,
СьогоднÑ– я, завтра вÑ–н, пÑ–слязавтра ти.
Кому — на лаврах, кому — на нарах,
Кому — в УНСО, кому — в мÑ”нти!

Нас криють мÑ–ни — гÑ–рська дорога,
І кожен з нас сто раз вмер Ñ– сто раз воскрес.
І ось я вперше молюся Богу,
Як хрест стискаю АКС!

Ми знову разом на барикадах,
І не здригнеться твоя Ñ– моя рука,
«УНСО — до штурму! УНА — до влади!» -
Звучить наказ ПровÑ–дника!

Снаряди свищуть, трÑ–щить брукÑ–вка,
МоÑ” кохання давно Ñ” одна вÑ–йна,
МÑ–й дÑ–м — руÑ—ни, сÑ–м'я — боÑ—вка,
А заповÑ–т — статут УНА!

Нехай гуркочуть боÑ— запеклÑ–,
Бо краще згинути вовком, нÑ–ж жити псом.
У рай не пустять, проте у пеклÑ–,
Я твердо знаю — Ñ” УНСО!