Там, де вчора лежали руÑ—ни,
Знов повстане у центрÑ– Європи
ВÑ–льна, сильна могутня краÑ—на
Що собÑ– повернула свободу.
Ми пронесли крÑ–зь багато рокÑ–в
Свою мрÑ–ю про вÑ–льну державу,
І тепер, надÑ–ю батькÑ–в
На державу ми маÑ”мо право.
Ми маÑ”мо право.
Ми маÑ”мо право.
Ми маÑ”мо право.
ПриспÑ–в (2):
УкраÑ—но, ти належиш менÑ–!
УкраÑ—но, через декÑ–лька лÑ–т
СвÑ–т побачить велику краÑ—ну…
І це буде, буде моя УкраÑ—на!
Нам не байдужа доля держави,
На це в нас Ñ” власнÑ– пÑ–дстави.
СкÑ–льки можна жити в багнÑ–?
Все це так набридло менÑ–.
УкраÑ—но – ти ненька Ñ”дина.
УкраÑ—на для мене Ñ”дина.
Всюди бачу занепад та крах
Сброя — то Ñ” наш Ñ”диний шлях!!!
Припев (2)
УкраÑ—но, ти належиш менÑ–!
УкраÑ—но, через декÑ–лька лÑ–т
СвÑ–т побачить велику краÑ—ну…
І це буде, буде моя УкраÑ—на!
Дальше можно не читать.
Такой вот яростный комплекс неполноценности.
Тебя зовут Георгий Гапанюк и ты живешь в Запорожье?
(← + Сtrl) вернуться назадк новым сообщениям (Сtrl + →)